top of page

Вовки та собаки: видова різниця

Доволі часто ми стикаємось з тим, що домашніх собак порівнюють з вовками. Вся теорія домінування була заснована на тому, що дані спостереження соціальної поведінки вовків взяли й просто приклали до собак, без врахування різниці.


Взагалі, теорія домінування у свій час була спростована й стосовно вовків. Але навіть попри це, інформацію про устрій вовчих зграй недоречно сліпо перекладати на собак. Бо вовки й собаки - це різні види, зі своїми специфічними особливостями.


Taimyr-1 умовна назва конкретного вовка, залишки якого були знайдені й використанні для порівння з сучасними сірими вовками і собаками
Taimyr-1 умовна назва конкретного вовка, залишки якого були знайдені й використанні для порівння з сучасними сірими вовками і собаками

Довгий час вважалося, що собаки пішли від вовків й вони є єдиним видом. Але завдяки молекулярним дослідженням зʼясувалось, що різниця все ж таки є. І вовки, і собаки пішли від одного виду, предкової форми, якого в сучасній фауні вже не існує.


Взагалі саме по собі поняття “вид” - це штучний термін, введений вченими. В природі важко провести чітку межу, де закінчується один вид і починається інший. Чи є собаки й вовки підвидами одного великого виду, чи їх вже можна назвати різними видами - це питання термінології. По факту, собаки й вовки відрізняються як зовнішньо, так і деякими фізіологічними та поведінковими показниками.


Багато людей досі вважають вовків і собак одним видом через їхню вільну гібридизацію й фертильне потомство. Існує стійкий міф, що фертильне потомство - надійний показник цього. Для прикладу, кінь і віслюк можуть вільно схрещуватися, але їхні дитинчата, мули та лошаки, народжуються стерильними.


Таке визначення виду у 1942 році ввів Ернс Майр, але з того часу багато що змінилось. Бо це правило не завжди працює саме так. Часом, наприклад,

Ознаки, які, на думку вчених, асоціюються з неандертальськими генами й негативно впливають на добробут людини

плодючість гібридів не зникає зовсім, а тільки знижується. В рамках одного життя це не помітно, але в рамках еволюції різниця є. Для прикладу, шимпанзе і бонобо прекрасно спаровуються, так само, я і їхнє потомство. Різні види людини, коли вони ще існували на цій планеті, також це робили. І це легко виявляється дослідженням нашої власної ДНК - у частині сучасної людської популяції можна знайти гени неандертальців.



Часто теорію щодо гібридизації перевірити взагалі неможливо - різні види розділені географічно, й тому, не проводячи додаткових експериментів, ми не можемо виявити їх можливість схрещуватись. А вони, між тим, могли б: за підрахунками вчених, 88% видів риб могли б схрещуватись, якби мали таку можливість, так само як 55% ссавців. Тож можливість вільно паруватися далеко не єдине, що визначає вид.


Повертаючись до різниці між вовками й собаками. В них дійсно є деякі спільні риси. Але є і відмінности, про них зараз і поговоримо.


По-перше, це соціальна поведінка. Вовчі зграї - це сімʼї, де (майже) всі особини споріднені між собою. Зграї ж собачі обʼєднають не рідних між собою особини, за принципом симпатій. І якщо лідери в вовчій зграї очевидні - це батьки, як найстарші та найдосвідченіші, - то собачі зграї структурно можуть бути організовані по-різному, в залежності від особистих якостей їх членів та доступності ресурсів. Якщо їх мало, собачі зграї набувають лінійної ієрархії з одним жорстким лідером на чолі. Якщо ресурсів більше, й умови для виживання мʼякіші, ієрархія може бути не лінійною - з декількома лідерами, які перебирають на себе ініціативу в різних ситуаціях.


Виховання потомства теж відрізняється. Вовчі пари моногамні, в самиці тічка буває тільки раз в рік. Батько дбає про своїх дитинчат й приділяє їм увагу не менше, ніж матір. В собак (за виключенням деяких порід) тічка відбувається два рази на рік, паруватися вони можуть з різними кобелями, а батько до вирощування цуценят жодного відношення не має. Скоріш за все, ця зміна відбулася як побічний ефект еволюції поруч з людиною. Кобелям нема потреби дбати про цуценят тому, що про них, а також про їхню матір, буде дбати людина.



Повторне здичавіння дінго відбулось приблизно 3500-4000 років тому

При цьому, що цікаво, так це те, собаки дінго, які вважаються повторно здичавілими, за постійної відсутності людини повернулися до вовчого устрою зграї, й догляд за цуценятами знов став обовʼязком самців.


Ще одна відмінність метаболічна. Собаки перейшли на більш вуглеводну їжу. На відміну від вовків, яки харчуються, переважно, за допомогою полювання, собаки скоріш падальники й збирачі. Це зобразилось на їхній травній системі: вони отримали змогу перетравлювати й засвоювати вуглеводи набагато краще, ніж це властиво вовкам


Ну, і напевно, одна з найголовніших поведінкових відмінностей собак від вовків: орієнтація на представників іншого виду, замість орієнтації один на одного.


Собаки утворюють з людьми на диво міцні стосунки й гарно розуміють нас на інтуїтивному рівні - тобто, для цього їм не потрібно якимось чином цьому навчатися. Наприклад, собаки інтуїтивно розуміють вказівний жест. Розуміють, що треба дивитись в напрямку пальця, а не на палець. На думку вчених, вказівний жест - це перша ланка в утворенні мови. Навіть шимпанзе не розуміють цей жест так добре, як це властиво собакам.


Також собаки набагато частіше шукають зорового контакту зі своїми опікунами, й тільки з ними: з іншими собаками, навіть зі своєю біологічною матірʼю, вони такого не роблять. Вважається, що це потрібно собакам задля розуміння емоцій і стану людини, на який вони спираються у прийнятті рішень. І так, собаки дійсно можуть “читати наші лиця” й емоції, які ми відчуваємо.


До того ж при погляді в очі один одному, і в людей, і в собак утворюється окситоцин: гормон привʼязаності та любові, як його називають спрощено. Як правило, цей гормон виробляється тільки в присутності представників свого виду, з яким в індивіда теплі й дружні стосунки. А запах опікунів активує у мозку собаки систему винагороди, тобто, сама наша присутність доставляє собакам радість.

Один з прикладів завдань на кооперацію: тільки разом вовки можуть підтягнути дошку з ласощами

У вовків значно більше розвинена кооперація між собою, в той час, як собаки покладаються на людей. У експериментах, де двом тваринам треба було скооперуватись і разом розв'язувати якусь задачу, вовки показали себе блискуче. В той час, як собаки не змогли цього зробити. Але собаки очікували допомоги від людей, й набагато частіше “зверталися” по допомогу до експериментаторів.


Собаки еволюціонували з сильною оглядкою на нас і життя поруч. Вони добре розуміють, що люди - це не інші собаки, і трішки по-різному ставлять до нас ніж до інших собак. Зміни, які сталися з собаками через коеволюцію з нами, зобразилися на їх поведінці та фізіології. Вони стали краще розуміти нас, наше життя й емоції. Вони стали трішки більше подібними й близькими до нас, ніж будь-який інший хижак.


219 переглядів0 коментарів
bottom of page